Страница 1 из 10

УДК: 330.33.01:631.157

С.В. Писаренко, канд. с.-г. наук

І.Г. Миколенко, канд. екон. наук, доцент

Полтавська державна аграрна академія

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО

УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ

ПІДПРИЄМСТВОМ

Постановка проблеми. Ринкова економіка за своєю суттю

орієнтована на жорстоку конкурентну боротьбу суб’єктів виробничо- комерційних відносин, що зумовлює досягнення певного рівня

адекватності організації та управління функціонуванням всіх сфер

діяльності підприємств викликам зовнішнього та внутрішнього

середовища. За останні десятиліття кількість нових завдань управління,

обумовлених змінами зовнішнього середовища, значно зросла і нині

невпинно зростає. Останнє унеможливлює використання застарілих

методів, важелів та інструментів управління. При цьому складність та

новизна управлінських завдань, невміння та неготовність менеджменту

підприємств своєчасно та адекватно реагувати на зміни зумовлює

виникнення кризових явищ в мікросередовищі.

Процеси, що відбуваються у вітчизняній економіці, потребують

постійного перегляду й вдосконалення процесу управління, пошуку його

нових, ефективних форм та методів. Тому в умовах нестабільного

зовнішнього середовища актуалізуються питання пошуку шляхів

оперативної та ефективної адаптації підприємств до змін в економічному

середовищі. Світова практика ринкових перетворень свідчить про те, що

головною умовою уникнення кризи і стабілізації діяльності є

реформування наявної системи функціонування підприємств, розробка і

застосування гнучких антикризових методів та інструментів управління.

Втім ймовірнісний характер настання кризових явищ свідчить про

можливість настання ситуацій, за яких єдиним виходом для підтримання

працездатності суб’єкта господарювання стає його реструктуризація. При

цьому всебічне наукове пророблення та обґрунтування інструментарію

виконання заходів, пов’язаних з реструктуризацією підприємств,

раціоналізація її наслідків для організації та учасників реорганізаційних

процесів набуває особливої актуальності. Останнє вимагає створення

науково обґрунтованої системи антикризового управління бізнесом.

Страница 2 из 10

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема

антикризового управління цікавить багатьох як зарубіжних, так і

вітчизняних учених. В останні роки з’явилася велика кількість публікацій,

присвячених антикризовому управлінню, на особливу увагу заслуговують

праці Л. Бляхмана, А. Градова, А. Грязнової, Г. Іванова, С. Бєляєва,

В. Кашкіна, Е. Короткова, Е. Уткіна, В. Василенка, Л. Лігоненко,

О. Майбороди, А. Пушкаря, Л.Ситник та багатьох ін. Необхідно

зауважити, що науковці мають різні погляди на визначення категорії

«антикризове управління».

Так, деякі вчені пов’язують антикризове управління з діяльністю з

виведення підприємства з кризового стану і мінімізацією його негативних

наслідків [1; 6; 7; 8]. У цьому випадку, якщо антикризові заходи

застосовувати тільки тоді, коли фінансове становище підприємства уже є

кризовим, а перспектива банкрутства – реальною, повністю ігнорується

діагностика загрози банкрутства на ранніх стадіях її появи, а основна увага

акцентується тільки на подоланні реальної кризи.

Інші під антикризовим управлінням розуміють управління

підприємством в умовах загальноекономічної нестабільності і головну

увагу приділяють діагностиці і запобіганню кризи [3; 9; 10]. Так, Е. Уткін

вважає, що головне в антикризовому управління – забезпечення умов, за

яких фінансові труднощі не матимуть постійного стабільного характеру. А

тому повинен бути добре налагоджений управлінський механізм

знешкодження проблем до того, поки вони не набули незворотного

характеру [11, с. 130]. До подібного висновку схиляються й інші вчені, які

розглядають антикризове управління як управління, в якому належним

чином налагоджено передбачення кризи, аналіз її симптомів, заходи для

мінімізації негативного впливу і використання позитивних факторів для

подальшого розвитку підприємства [9, с. 128]. Наведене свідчить про

необхідність усунення теоретико-методологічних неузгодженостей щодо

використання категоріального апарату, який застосовують під час

формалізації принципів побудови систем антикризового управління

бізнесом, що є основою для подальшої формалізації всього спектру

механізмів, інструментів, атрибутів та заходів протидії кризовим явищам.

Цілі статті. Метою цієї публікації є формалізація передумов та

принципів систем антикризового управління підприємствами в контексті

генезису кризових явищ та їхніх наслідків на мікрорівні.

Виклад основного матеріалу. Термін «антикризове управління»

з’явився в економічній літературі та в управлінській практиці порівняно

недавно, хоча й зміг за досить короткий час зайняти міцну позицію в

діловому світі. Передумовою появи антикризового управління у

Страница 3 из 10

вітчизняній практиці стало реформування економіки країни у зв’язку з

упровадженням ринкових методів господарювання. Неспроможність

швидко адаптуватися до нових умов та ефективно вирішувати нові

проблеми призвели до того, що більшість підприємств опинилися на межі

банкрутства.

Здебільшого, як свідчить практика, проблеми виникають несподівано

всупереч будь-яким сподіванням, вони ставлять нові задачі, які не

відповідають набутому досвіду вітчизняних підприємств. При цьому

невміння швидко застосувати відповідні контрзаходи призводить або до

фінансового збитку і часткової втрати можливості одержання прибутку,

або ж до повної втрати платоспроможності, тобто до банкрутства

підприємства.

Вчені, які вивчають процес розвитку підприємства [1-4], вважають,

що кризові явища на підприємстві є переломним пунктом, що створює нові

умови та вимагає певних змін для забезпечення подальшого

функціонування системи і досягнення успіху. А тому для менеджера

знання кризових явищ, їх можливих проявів в життєдіяльності

підприємства є основою для розробки заходів для передбачення і

запобігання кризі або для пом’якшення негативних та посилення її

позитивних наслідків.

Кризовий стан підприємства є звичним явищем ринкової економіки,

в якій виживає найсильніший. Кризу підприємства можна розглядати як

обумовлену певними чинниками стадію його життєвого циклу, що створює

певну загрозу життєдіяльності і викликає необхідність впровадження змін.

З огляду на це важливим фактором, що характеризує процес появи та

розвитку кризових ситуацій, є характер життєвого циклу підприємства.

Науковці [1, 2] звертають особливу увагу на те, що характерною

особливістю підприємства є виникнення кризових ситуацій на всіх стадіях

життєвого циклу підприємства.

Можливість кризи і підвищення вірогідності її наступу виникає в

перехідні періоди розвитку підприємства, в періоди між етапами циклу

розвитку. Отже, кожна наступна фаза життєвого циклу підприємства стає

можливою тільки в результаті подолання кризових явищ. Інакше

традиційна послідовність фаз розвитку може бути порушена достроковим

спадом.

Таким чином, криза не виникає спонтанно, вона має свої причини та

механізм розвитку. Загалом кризові ситуації на підприємстві

характеризуються несподіваністю появи для керівництва та гострим

дефіцитом часу для відповідного реагування на загрозу.